Життя і творчість Фета. Цікаві факти з життя Фета. Афанасій Фет Коли народився Фет і він помирав
Фет Афанасій Афанасійович (1820-1892) - російський поет, мемуарист і перекладач.
Народження і сім'я
В Орловській губернії недалеко від міста Мценска в 19 столітті була розташована садиба Новосілки, де 5 грудня 1820 в будинку багатого поміщика Шеншина молода жінка Шарлотта-Єлизавета Беккер Фет народила хлопчика Афанасія.
Шарлотта-Єлизавета була лютеранкою, проживала в Німеччині і була одружена з Іоганном-Петером-Карлом-Вільгельмом Фетом, асессором Дармштадтського міського суду. Вони одружилися в 1818 році, в родині народилася дівчинка Кароліна-Шарлотта-Георгіна-Ернестіна. А в 1820 році Шарлотта-Єлизавета Беккер Фет кинула маленьку дочку і чоловіка і поїхала в Росію з Опанасом Неофитович Шеншиним, будучи вагітною на сьомому місяці.
Афанасій Неофитович був ротмістром у відставці. Під час поїздки за кордон він закохався в лютеранка Шарлотту-Єлизавету і одружився на ній. Але оскільки не було здійснено православний обряд вінчання, цей шлюб вважався законним лише в Німеччині, а в Росії визнавався недійсним. У 1822 році жінка прийняла православ'я, ставши зватися Єлизаветою Петрівною Фет, і незабаром вони повінчалися з поміщиком Шеншиним.
Дитячі роки
Народженого в 1820 році дитини в тому ж році хрестили за православним обрядом і записали на прізвище вітчима - Шеншин Опанас Опанасович.
Коли хлопчикові виповнилося 14 років, орловські губернська влада виявили, що Афанасія записали на прізвище Шеншин раніше, ніж його мати вінчалася з вітчимом. У зв'язку з цим хлопця позбавили прізвища і дворянського титулу. Це так глибоко ранило підлітка, адже з багатого спадкоємця він в одну мить перетворився на безіменного людини, все життя потім він мучився через свого подвійного положення.
З цього часу він носив прізвище Фет, як син невідомого йому іноземця. Афанасій сприйняв це як ганьба, і у нього з'явилася нав'язлива ідея, яка стала вирішальною в його подальшому життєвому шляху, - повернути втрачене прізвище.
Навчання і служба
До 14-річного віку Афанасій навчався вдома. Потім його визначили в естонський місто Верро в німецьку школу-пансіон Кроммера.
У віці 17 років батьки перевезли хлопця в Москву, де він почав готуватися до вступу в університет в пансіоні Погодіна (знаменитий у той час історик, журналіст, професор і письменник).
У 1838 році Афанасій став студентом юридичного факультету в університеті. Потім вирішив продовжувати навчання на історико-філологічному (словесному), перевівся і навчався до 1844 року.
Закінчивши університет, Фет вступив на армійську службу, це йому було потрібно, щоб повернути собі дворянський титул. Він потрапив в один з південних полків, звідти його направили в уланський гвардійський полк. А в 1854 році його перевели в балтійський полк (саме цей період служби він пізніше описав у мемуарах «Мої спогади»).
У 1858 році Фет закінчив службу на посаді ротмістра, як і його вітчим, і оселився в Москві.
творчість
Ще під час навчання в пансіоні, Афанасій написав свої перші вірші і почав цікавитися класичної філологією.
Коли Фет навчався в Москві в університеті, у нього з'явився друг Аполлон Григор'єв, який допоміг Опанасу випустити першу поетичну збірку під назвою «Ліричний пантеон». Ця книга успіху серед читачів автору не принесла, але журналісти звернули увагу на молоде дарування, особливо добре про Опанаса відгукнувся Бєлінський.
Із 1842 року поезію Фета стали друкувати в газетах «Вітчизняні записки» і «Москвитянин».
У 1850 році побачила світ друга книга з його віршами, яку в журналі «Современник» критикували вже позитивно, деякі навіть захоплювалися творчістю Фета. Після цього збірника автора прийняли в середу відомих російських письменників, куди входили Дружинін, Некрасов, Боткін, Тургенєв. Літературні заробітки поліпшили матеріальне становище Фета, і він відправився подорожувати за кордон.
Поет був романтиком, в його віршах чітко простежувалися три основні лінії - любов, мистецтво і природа. Наступні збірки його віршів вийшли в 1856 році (під редакцією Тургенєва І. С.) і в 1863 році (відразу двотомне зібрання творів).
Незважаючи на те, що Фет був таким витонченим ліриком, він зумів прекрасно вести господарські справи, купувати і продавати маєтки, збивати потихеньку грошове стан.
У 1860 році Афанасій купив хутір Степанівка, став господарювати, жив там безвиїзно, лише ненадовго взимку з'являючись в Москві.
У 1877 році купив у Курській губернії маєток Вороб'ївка. У 1881 році Афанасій купив будинок в Москві, в Вороб'ївка приїжджав лише на дачний літній період. Тепер він знову зайнявся творчістю, писав мемуари, робив переклади і випустив черговий ліричний збірник віршів «Вечірні вогні».
Найпопулярніші вірші Афанасія Фета:
- «Я прийшов до тебе з привітом»;
- "Мати! Глянь-но з віконця »;
- «Як яскраво повний місяць посріблила цей дах»;
- «Ще люблю, ще мучуся»;
- «Дивовижна картина»;
- «На зорі ти її не буди»;
- «Шепіт, боязке дихання ...»;
- «Буря»;
- «Смерть»;
- «Я тобі нічого не скажу».
Особисте життя
У 1857 році Фет одружився з Марією Петрівною Боткіній, сестрою відомого критика. Її брат Сергій Петрович Боткін - знаменитий медик, в честь якого названа московська лікарня. Племінник Євген Сергійович Боткін був розстріляний разом з царською сім'єю імператора Миколи II в 1918 році.
Незважаючи на те, що Опанас Опанасович в 1873 році повернули дворянський титул і прізвище Шеншин, він продовжував підписуватися Фетом.
Дітей у шлюбі Фета А. А. і Боткіній М.П. не було.
Афанасій Афанасійович Фет, він же Шеншин, - відомий російський поет, один з кращих ліриків у вітчизняній літературі. Багато шанувальників його творчості знають, коли народився і помер Фет. Якщо ви не належите до їх числа, пропонуємо заповнити прогалину в знаннях. Ця людина пройшла досить важкий життєвий шлях. А перший удар долі йому довелося випробувати вже в юні роки.
Історія народження, або Хто батько?
Походження Афанасія Фета - саме темне місце в його біографії. До сих пір точно не відомо, хто є його справжнім батьком. Коротка оповідає про його народженні, описує складну і неоднозначну історію.
У вересні 1820 року респектабельний сорокачотирирічний поміщик Афанасій Неофитович Шеншин повертається в свій маєток після однорічного лікування на німецькому спа-курорті. У Німеччині він зупинявся в будинку Карла Беккера, де познайомився з його заміжньої дочкою Шарлоттою Фет. Через деякий час жінка завагітніла ...
Спірне думку про походження
Звичайно, важливо знати, коли народився і помер Фет, але і розібратися в цій, практично детективної історії його появи на світло не менш цікаво. З приводу подальших подій думки розходяться. Деякі біографи вважають, що Шарлотта поспішно подала на розлучення і незабаром вже з Опанасом Неофитович поєднувалася в Німеччині законним шлюбом.
Інші фахівці, які досліджували факти народження майбутнього поета, схиляються до думки, що Афанасій Неофитович, не чекаючи розлучення, просто відвіз Шарлотту у свій маєток. Там згодом і з'явиться на світ маленький Опанас - майбутній великий поет. Це і є коротка біографія Фета, яка оповідає про його заплутаному походження.
Перший удар долі
Коли Опанас Опанасович виповнилося чотирнадцять років, з Німеччини прийшло офіційне повідомлення, яке стосувалося прав його народження. Згідно з ним, з цього моменту він був законним сином свого німецького батька. У зв'язку з чим автоматично позбавлявся всіх дворянських титулів, якими по праву користувався, будучи Шеншиним.
В результаті цих обставин чотирнадцятирічний Опанас Фет став вважатися незаконнонародженим дитиною Шеншина Афанасія Неофитович. І це лягло величезним плямою на все подальше життя поета. Тепер основною його метою стало відновити своє дворянське гідність і повернути втрачені права.
Навчання в університеті і нове знайомство
В цей же період Фет Афанасій Афанасійович був посланий в Лівонський місто Верро, де був прийнятий в німецьку школу-інтернат. Без імені, сім'ї та громадянства хлопчик відчував свою особливу ущемлення. У ці ж роки юнак почав відкривати в собі поетичний талант, за допомогою якого відмежовувався від реальності і занурювався в світ творчості.
У 1837 році Фет Афанасій Афанасійович - за рішенням Шеншина - був переведений в школу-інтернат міста Москви, що належить Михайлу Погодіну. А вже в наступному році майбутній поет вступає до університету, щоб зайнятися вивченням законів і філології. Там він знайомиться з своїм однокурсником, і вони стають дуже близькими друзями.
Незабаром Опанас навіть переїхав в будинок Аполлона на Малій Поляні, де оселився в маленькій кімнатці на верхньому поверсі. Надалі багато сучасники відзначатимуть, що своїми ідеями надавав важливе вплив на творчість молодого Афанасія Фета.
А. Фет: фото у військовій формі, або Для чого потрібна служба
Афанасій навчався дуже погано, наука його не цікавила. Через це в університеті йому довелося пробути навіть на два рік довше. Юнака постійно мучить туга, вона душить його, і порятунок він знаходить лише в поезії. Нарешті Опанас Опанасович закінчив Московський університет, і дружні зв'язки, які з'явилися в ці роки життя Фета, відіграли значну роль у долі російського лірика. У той період він познайомився з німецькими філософами, змужнів і став справжнім поетом.
У 1840 році виходить у світ перша збірка віршів Фета, який називається "Ліричний пантеон". Однак після закінчення університету Опанас Опанасович починає свою кар'єру по військовій лінії. Чому раптом ця людина стала служити в армії? Справа в тому, що певні чини давали людині право на особисте дворянство. Значні роки життя Фета були витрачені на те, щоб повернути собі прізвище Шеншин.
З цим і пов'язані нескінченні його роз'їзди по різним областям Росії і віддаленість Панаса Опанасовича від тих місць, де вирувало справжнє літературне життя, видавалися журнали, обговорювалися вірші. І не так важливо, коли народився і помер Фет. Величезне значення має те, яка доля чекала поета через ту незрозумілою історії його появи на світло.
Поет або господарник. Людина, міцно стоїть на ногах
Навіть через роки Афанасій Афанасійович займався творчістю як ніби епізодично. У 1863 році виходить підсумковий збірник його віршів, який підводить риску під цілим періодом життя Фета. Потім настає десятиліття, протягом якого він практично не тільки не публікує свої твори, але навіть і не пише їх. Це викликано певними причинами зовнішнього характеру.
1960 роки - це час реформ, і Афанасій Фет публікує статті по сільському господарству, присвячені багатьох актуальних питань. І багато хто починає сприймати поета насамперед як господарника. Досить згадати зовнішній вигляд цієї людини - кремезного, сильного, з великою чорною бородою, щоб зрозуміти, що неспроста він пише про господарстві. Він дійсно був дуже вмілим і дуже міцно стояв на ногах.
Два напрямки в російській літературі
1960-і - це роки, коли література, і поезія зокрема, присвячує себе суспільного служіння. Так, наприклад, було в ліриці Миколи Некрасова - найбільшого поета того часу. Ось протистояння Некрасова і Фета полягає в тому, що перший представляв цивільну поезію, а Опанас Опанасович уособлював собою поезію чистого мистецтва.
З одного боку, конкретні цілі, актуальність, злободенність, а з іншого - щось дуже дивне. Якісь струмочки, солов'ї, мрії ... Кому це потрібно? Так міркували дуже багато читачів тієї епохи. У ці роки Опанас Опанасович піддається нескінченним нападкам з боку журналістів. Вони пишуть численні пародії на поета. Їм не подобається надмірна музикальність і ритмічність його творів. І дійсно, поезія Фета відрізняється цілісністю і єдністю. З самого початку він проявив себе як лірик, що оспівує красу і гармонію світу.
Особливі мотиви лірики Афанасія Афанасійовича
Основні характеристики лірики Афанасія Фета - це асоціативність, неясність і музикальність. У віршах його представлена не дика природа, а простір людського життя. Наприклад, не море, а ставок, не свист вітру, а звуки музики, не ліс, а сад. "Шепіт, боязке дихання, трелі солов'я ...". Не всі пам'ятають, коли народився і помер Фет, але багато читачів знають напам'ять ці хрестоматійні рядки, що належать перу Афанасія Афанасійовича.
Світ поезії Фета складається з образів чистої краси. Для цих віршів не потрібні ніякі зовнішні подразники, будь-які особливі причини або громадські події. І саме ця камерність і дозволяла Фету залишатися поетом протягом десятиліть. І начебто б не помічати свого старіння. Опанас Опанасович народився в 1820 році, а обірвалося життя Фета в 1892-м. І необхідно відзначити, що саме на останнє десятиліття, на 1880 роки, припав абсолютний розквіт його творчості.
Величезне значення лірики Фета
Саме в той час, коли Афанасій Фет був господарем свого чудового маєтку в Курській губернії, він пише найбільш чудові свої вірші. Тоді поет знайшов стабільність і щастя в сімейному житті. Фет, фото якого сьогодні знайоме навіть самому маленькому читачеві, став один за іншим випускати в світ збірки під одним і тим же назвою "Вечірні вогні". Чотири вийшли в світ, п'ятий був підготовлений до друку.
Будь-яка людина може побачити в цих останніх віршах всю ту ж молоду душу поета, який не так занурений в повсякденність, скільки схильний за кожною деталлю бачити філософську її глибину. І це не випадково. Тому що ранні, ще університетські захоплення філософією в його зрілі роки вилилися в систематичні заняття.
Афанасій Афанасійович займає особливе місце в російській поезії дев'ятнадцятого століття. Без Фета не було б російських символістів, творчості Олександра Блока, Костянтина Бальмонта і багатьох інших чудових поетів. Саме на основі ліричних відкриттів Афанасія Фета виникли цілі напрямки в поезії двадцятого століття. В першу чергу символізм. Значення поезії Фета, таким чином, дуже велике.
(71 рік)Афанасій Афанасійович Фетперші 14 і останні 19 років життя офіційно носив прізвище Шеншин; (23 листопада [5 грудня], садиба Новосілки, Мценського повіту, Орловська губернія - 21 листопада [3 грудня], Москва) - російський поет -лірік німецького походження, перекладач, мемуарист, член-кореспондент Петербурзької АН ().
енциклопедичний YouTube
-
1 / 5
Закінчивши університет, Афанасій Фет в 1845 році вступив на військову службу, став кавалеристом. У 1846 році йому присвоєно перше офіцерське звання.
Єдиноутробною сестра - Надія Афанасіївна Борисова, Уроджена Шеншина (11.09.1832-1869), заміжня з січня 1858 роки за Іваном Петровичем Борисовим (1822-1871). Їх єдиний син Петро (1858-1888) після смерті батька виховувався в родині А. А. Фета.
Єдиноутробний брат - Петро Опанасович Шеншин(1834 після 1875), вирушив до Сербії восени 1875 р для того, щоб брати участь добровольцем в сербсько-турецькій війні, але незабаром повернувся в Воробьевку. Однак незабаром виїхав в Америку, де його сліди губляться.
Єдиноутробні брати і сестри - Ганна (1821-1825), Василь (1823 до 1827), померлі в дитинстві. Можливо була ще одна сестра Анна (7.11.1830-?).
Дружина (з 16 серпня 1857 роки) - Марія Петрівна Шеншина, Уроджена Боткіна (1828-1894), з родини Боткіна. Її брати: Василь Петрович Боткін, відомий літературний і художній критик, автор однієї з найбільш значних статей про творчість А. А. Фета, Сергій Петрович Боткін - лікар, ім'ям якого названа лікарня в Москві. У шлюбі дітей не було. Племінник - Євген Сергійович Боткін, розстріляний в 1918 році в Єкатеринбурзі разом з родиною Миколи II.
творчість
Будучи одним з найбільш витончених ліриків, Фет вражав сучасників тим, що це не заважало йому одночасно бути надзвичайно діловитим, підприємливим і успішним поміщиком.
Відома фраза, написана Фетом і увійшла в «Пригоди Буратіно» А. Н. Толстого - «А роза упала на лапу Азора».
Фет - пізній романтик. Три основні його теми - природа, любов, мистецтво, що об'єднуються темою краси.
Я прийшов до тебе з привітом Розповісти, що сонце встало, Що воно гарячим світлом По листам здригнулося.
переклади
- обидві частини «Фауста» Гете (-),
- цілий ряд латинських поетів:
- Горація, всі твори якого в фетовском перекладі вийшли в 1883 році,
- сатири Ювенала (),
- вірші Катулла (),
- елегії Тибулла (),
- XV книг «Перетворень»
Афанасій Афанасійович Фет (правильно Фет) перші 14 і останні 19 років життя офіційно носив прізвище Шеншин. Народився 23 листопада (5 грудня) 1820 в садибі Новосілки Мценського повіту Орловської губернії - помер 21 листопада (3 грудня) 1892 року в Москві. Російський поет-лірик німецького походження, перекладач, мемуарист, член-кореспондент Петербурзької АН (1886).
Батько - Йоганн-Петер-Карл-Вільгельм Фет (Фет) (1789-1825), асесор міського суду Дармштадта.
Мати - Шарлотта-Єлизавета Беккер (1798-1844). Сестра - Кароліна-Шарлотта-Георгіна-Ернестіна Фет (1819-1868).
Вітчим - Шеншин Афанасій Неофитович (1775-1855).
Дідусь по матері - Карл-Вільгельм Беккер (1766-1826), таємний радник, військовий комісар.
Дідусь по батькові - Йоганн Фет.
Бабуся по батькові - Міленс Сибілла.
Бабуся по матері - Гагерн Генрієтта.
18 травня 1818 року у Дармштадті відбулося поєднання шлюбом 20-річної Шарлотти-Єлизавети Беккер і Йоганна-Петера-Карла-Вільгельма Фета. У 1820 році в Дармштадт на води приїхав 45-річний російський поміщик, потомствений дворянин Афанасій Неофитович Шеншин, і зупинився в будинку фетів. Між ним і Шарлоттою-Єлизаветою спалахнув роман, незважаючи на те, що молода жінка чекала другу дитину. 18 вересня 1820 Афанасій Неофитович Шеншин і Шарлотта-Єлизавета Беккер таємно виїхали в Росію.
23 листопада (5 грудня) 1820 рік у селі Новосілки Мценського повіту Орловської губернії у Шарлотти-Єлизавети Беккер народився син, 30 листопада хрещений за православним обрядом і названий Панасом. У метричній книзі він був записаний як син Афанасія Неофитович Шеншина. Однак повінчалися подружжя лише в 1822 році, після того як Шарлотта-Єлизавета прийняла православ'я і стала зватися Єлизаветою Петрівною Фет. У 1821-1823 роках у Шарлотти-Єлизавети народилися від Афанасія Шеншина дочка Анна і син Василь, померли в дитинстві, а в травні 1824 року - дочка Люба.
Йоганн Фет в 1824 році одружився на виховательці своєї дочки Кароліни. 7 листопада 1823 року Шарлотта-Єлизавета написала лист в Дармштадт своєму братові Ернсту Беккеру, в якому скаржилася на колишнього чоловіка Йоганна-Петера-Карла-Вільгельма Фета, який лякав її та пропонував усиновити сина Опанаса, якщо будуть оплачені його борги. 25 серпня 1825 року Шарлотта-Єлизавета Беккер писала лист братові Ернсту про те, як добре піклується Шеншин про її сина Опанаса: «ніхто не помітить, що це не кровний його дитина».
У березні 1826 року його знову написала братові, що померлий місяць тому її перший чоловік не залишив їй і дитині грошей: «щоб помститися мені і Шеншина, він забув власне дитя, позбавив його спадщини і наклав на нього пляму ... Спробуй, якщо це можливо, вблагати нашого милого батька, щоб він допоміг повернути цій дитині його права і честь; повинен же він отримати прізвище ... »Потім, в наступному листі:« ... Дуже мені дивно, що Фет в заповіті забув і не визнав свого сина. Людина може помилятися, але заперечувати закони природи - дуже вже велика помилка. Видно, перед смертю він був зовсім хворий ... ».
Коли Опанасу Шеншина було 14 років, єпархіальне начальство з'ясувало, що він був народжений до укладення шлюбу, і він був позбавлений прізвища, російського підданства і дворянства і став «гессендармштадскім підданим Опанасом Фётом». Ця подія круто змінило все життя молодої людини. Разом з прізвищем він позбувся положення в суспільстві і права на спадщину. Метою його життя стало отримання дворянського звання, тому він пішов служити в кірасирський полк, незважаючи на те, що закінчив словесне відділення філософського факультету Московського університету. За тодішніми законами разом з офіцерським чином давалося і дворянське звання, а молодший офіцерський чин можна було отримати вже через півроку служби. Однак саме в цей час Микола I видав указ, за яким дворянство належало лише старшим офіцерам, і це означало, що Опанасу доведеться служити 15-20 років.
Лише в 1873 році Афанасій Фет офіційно повернув собі прізвище Шеншин, але літературні твори і переклади продовжував підписувати прізвищем Фет.
У 1835-1837 роках Афанасій навчався в німецькому приватному пансіоні Крюммера в Верро (нині Виру, Естонія). У цей час він почав писати вірші, проявляти інтерес до класичної філології. У 1838 році вступив до Московського університету, спочатку на юридичний факультет, потім - на історико-філологічне (словесне) відділення філософського факультету. Навчався 6 років: 1838-1844 роки.
У 1840 році вийшла збірка віршів Фета «Ліричний пантеон» за участю Аполлона Григор'єва, одного Фета по університету. У 1842 році - публікації в журналах «Москвитянин» і «Вітчизняні записки». У 1845 році вступив на військову службу в кірасирський Військового ордена полк, став кавалеристом. У 1846 році йому присвоєно перше офіцерське звання.
У 1850 році вийшла друга збірка Фета, який отримав позитивні відгуки критиків в журналах «Современник», «Москвитянин» і «Вітчизняні записки». В цей час загинула Марія Козьмінічна Лазич, кохана поета, спогадами про яку присвячена поема «Талісман», вірші «Старі листи», «Ти отстрадала, я ще страждаю ...», «Ні, я не змінив. До старості глибокої ... »і багато інших його вірші.
У 1853 році Фета перевели в гвардійський полк, розквартирований під Петербургом. Поет часто бував у Петербурзі, тоді - столиці Росії. Там відбулися зустрічі Фета з, і ін., А також його зближення з редакцією журналу «Современник».
У 1854 році проходив службу в Балтійському Порту, яку він описав у мемуарах «Мої спогади».
У 1856 році вийшла третя збірка Фета під редакцією І. С. Тургенєва.
У 1857 році Фет одружився на Марії Петрівні Боткіній, сестрі критика В. П. Боткіна.
У 1858 році вийшов у відставку в чині гвардійського штабc-ротмістра і оселився в Москві.
У 1859 році відбувся розрив поета з журналістом Долгоруким А. В. з «Современника».
У 1863 році вийшло двотомне зібрання творів Фета.
У 1867 році Афанасій Фет обраний мировим суддею на 11 років.
У 1873 році Опанасу Фету повернуто дворянство і прізвище Шеншин. Літературні твори та переклади поет і надалі підписував прізвищем Фет.
У 1883-1891 роки - публікація чотирьох випусків збірника «Вечірні вогні».
Помер 21 листопада 1892 року в Москві. За деякими даними, його смерть від серцевого нападу передувала спроба самогубства. Похований в селі Клейменова, родовому маєтку Шеншиних.
Сім'я Панаса Опанасовича Фета:
Дружина - Боткіна Марія Петрівна (1828-1894), з родини Боткіна. Її брати: В. П. Боткін, відомий літературний і художній критик, автор однієї з найбільш значних статей про творчість А. А. Фета, С. П. Боткін - лікар, ім'ям якого названа лікарня в Москві, Д. П. Боткін - збирач картин. У шлюбі дітей не було.
Племінник - Є. С. Боткін, розстріляний в 1918 році в Єкатеринбурзі разом з родиною Миколи II.Будучи одним з найбільш витончених ліриків, Фет вражав сучасників тим, що це не заважало йому одночасно бути надзвичайно діловитим, підприємливим і успішним поміщиком. у багатьох творах, особливо в романі «Щоденник провінціала в Петербурзі», неодноразово і абсолютно несправедливо звинувачував його в прихильності до кріпосного ладу.
Відома фраза-паліндром, написана Фетом і увійшла в «Пригоди Буратіно» А. Н. Толстого - «А роза упала на лапу Азора».
Філолог О. Шаровська пише про нього: «У ліриці Фета немає закінчених психологічних портретів, характерів, не окреслені образи адресатів, навіть образ коханої абстрактний. Немає і ліричного героя у вузькому сенсі: про його соціальний стан, життєвий досвід, звички нічого не відомо. Основне місце "дії" - взагалі сад, взагалі будинок і т. Д. Час представлено як "космічний" (існування життя на землі - її зникнення), природне (пору року, час доби) і лише в найзагальнішому вигляді як біологічне (життя -смерть, молодість або, точніше, роки повноти сил - старість, причому будь-які віхи і кордони тут відсутні), але ні в якому разі не історичний час. Висловлюються думки, почуття, відчуття, покликані мати загальнолюдське значення, нехай невелике, приватне, але зрозуміле будь-думаючої і відчуває особистості ».
Фет - пізній романтик з явним тяжінням до психологічного реалізму і точності предметних описів, але тематично вузьке. Три основні його теми - природа, любов, мистецтво (зазвичай поезія і найчастіше «пісня»), що об'єднуються темою краси.
Народився в сім'ї поміщика Афанасія Неофитович Шеншина і матері, яка пішла до нього від чоловіка Йоганна-Петера Фета. Після чотирнадцяти років орловської духовної консисторією Опанасу була повернута прізвище попереднього чоловіка матері, через що він втрачав все привілеї дворянства. Фет навчався спочатку вдома, потім був відправлений до німецької школи-пансіону в м Верро і блискуче закінчив її в 1837 році.
У 1837 Афанасій Фет приїхав в Москву, повчився в пансіоні професора М.П. Погодіна і в 1838 році вступив спочатку на юридичний факультет, потім на історико-філологічне відділення філософського факультету Московського університету.
У 1840 році він випустив за свій рахунок віршований збірник «Ліричний Пантеон А.Ф.», який похвалили в «Вітчизняних записках» і посварили в «Бібліотеці для читання».
У 1842 - 1843 роках в «Вітчизняних записках» було надруковано його восімдес'ят віршів.
У 1845 році Афанасій Фет вступив унтер-офіцером в кірасирський полк, розквартирований в Херсонській губернії, бажаючи придбати спадкове російське дворянство. У 1846 році йому було присвоєно перше офіцерське звання.
У 1847 році була отримано дозвіл цензури на видання книги і видана книга віршів в 1850 році. На вірші були позитивні відгуки в журналах «Современник», «Москвитянин», «Вітчизняні записки».
У 1853 році Афанасій Фет перейшов в гвардійський уланський полк, розквартирований поблизу Волхова, і став частіше бувати в Санкт-Петербурзі. Тут він почав спілкуватися з новою редакцією «Современника» Н. Некрасовим, І. Тургенєвим, В. Боткіним, А. Дружиніна.
У 1854 році його вірші почали друкуватися в «Современнике».
У 1856 році Афанасій Фет залишив військову службу, в чині гвардійського штаб-ротмістра, чи не вислуживши дворянство, і оселився в Москві. У 1857 році одружився на М.П. Боткіній.
У 1860 році купив маєток в Мценском повіті і за висловом І. Тургенєва «зробився агрономом-господарем до відчайдушності».
З 1862 він став регулярно друкувати в редакційному «Російському віснику» нариси, що викривали порядки на селі.
У 1867 - 1877 роках Афанасій Фет був обраний мировим суддею.
У 1873 році прізвище Шеншин була визнана його прізвищем і даровано спадкове дворянство. У цей період він мало займається літературною діяльністю.
У 1881 році Афанасій Фет купив особняк в Москві і в цьому ж році виходить його переклад «Світ як воля і уявлення» А. Шопенгауера.
У 1882 році він видав свій переклад першої частини «Фауста» І.В. Гете.
У 1883 році Афанасій Фет почав знову публікувати свої вірші у вигляді збірників «Вечірні вогні».
У 1888 році вийшла друга частина «Фауста» І.В. Гете в перекладі Афанасія Фета і третя збірка віршів «Вечірні вогні».
Афанасій Фет помер від імовірно серцевого нападу 21 листопада (3 грудня) 1892 року в Москві. Похований в селі Клейменова, родовому маєтку Шеншиних.
