Історичні чергування у сфері голосних звуків. Історичні чергування звуків Історичні чергування у російській мові приклади

Чергування- Заміна одного звуку іншим, що відбувається в тому самому місці однієї і тієї ж фонеми,але у різних словах чи словоформах (коз(з)а – кіз(с)).

Чергування може бути пов'язане з певним становищем звуків у слові. Позиційним чергуванням називається таке чергування, яке відбувається у будь-якій позиції і знає винятків у цій мовної системі (оглушення кінці слова: подруга-друк, нога-нок; «фатально тотально».).

У фонетичних (позиційних) чергуваньпозиції, тобто умови появи того чи іншого звуку, фонетичні - початок і кінець слова або складу, сусідство інших звуків, положення в ударному або ненаголошеному складі, це чергування звуків, що відноситься до однієї морфеми.

Приклади:

Чергування звуків може бути викликане позицією початку слова, у розмовах з неповним оканням «о» замінюється на «у» на початку слова в другому попередньому складі: хмари – ублака, острів – устрова; уперація, ублегація. Чергування може бути пов'язане з позицією звуку у складі. Так було в неприкритому ненаголошеному складі фонема /о/ реалізується звуком «» (озеро – азера). У прикритому ж складі виступає після твердого приголосного тільки в першому попередньому, а в інших ненаголошених складах після твердого приголосного вимовляється ə (в але в əзерке). Часто чергування буває зумовлене положенням одного звуку поряд з іншим (після тв. приголосного «і» замінюється на «и» (гра – зіграти; ножі, широкий)). Перед глухими согл. дзвінкі замінюються глухими (в'язати – свяска). Звуки можуть чергуватись залежно від положення щодо наголосу (зверху – навірху).

Але у прикладах подруга – дружний, папір – паперовий це фонетичне чергування (написання «г» залежить від становища «н» після нього (гон – гнати, блимати – мигнуть)). Тут інша позиційна обумовленість: чергування г/ж не знає винятків позиції перед суфіксом -н-. Позиція тут морфологічна, чергування – морфологічне позиційне(Чередування, в якому написання залежить від морфеми). У запозичених словах теж каталог – каталожний. При морф. чергуваннях як особливу позицію може бути як суфікс, а й закінчення (губити – гублю, топити – топлю, цькувати – цькування, годувати – годівлю). Винятків немає, й у запозичень. (Графити - графлю).

Позиційні чергування, які знають винятків – позиційно обумовлені(очі – голос, подруга – дружний); знаючі винятки – позиційно закріплені(Міст – мостик, стена – стіна). Фонетичні позиційно обумовлені – чергування звуків, які стосуються однієї фонеми. Фонетичні позиційно прикріплені можуть бути чергуванням звуків, що належать до однієї фонеми, і чергуванням фонем (казань - казанський; викл. червень - червневий).

Непозиційні чергування - чергування, які мають ні фонетичної, ні морфологічної обумовленості; пов'язані лише з конкретними словами і незрозумілі у сучасній мові (подруга – друзі, засохнути – засихати – засушити).

Історичні чергування - чергування, не обумовлені фонетичною позицією звуку, що є відображенням фонетичних процесів, які діяли в більш ранні періоди розвитку російської мови. Це морфологічні (вони супроводжують утворення тих чи інших граматичних форм, хоча самі по собі є виразниками граматичних значень, і традиційними чергуваннями, оскільки вони зберігаються в силу традиції, не будучи обумовленими ні смисловою необхідністю, ні вимогами сучасної фонетичної системи мови) і непозиційні чергування фонем. Деякі називають морфологічні чергування історичними.

Історичні чергування звуків

Чергування, не обумовлені фонетичною позицією звуку, є відображенням фонетичних процесів, які діяли в більш ранні періоди розвитку російської мови. Їх називають також морфологічними чергуваннями, оскільки вони супроводжують утворення тих чи інших граматичних форм, хоча самі по собі є виразниками граматичних значень, ітрадиційними чергуваннями, оскільки вони зберігаються в силу традиції, не будучи обумовленими ні смисловою необхідністю, ні вимогами сучасної фонетичної системи мови.

Чергування голосних (у багатьох випадках ці чергування стали буквеними) е - про: несу - носить, везу - возить е-о-нуль звуку-і: наберу-набір-набрати - набирати е - нуль звуку: день - дня, вірний - вірна про - а: приготувати - готувати про - нуль звуку: сон - сну, брехня - брехні, міцний - міцна о - нуль звуку - ы: посол - послати - посилати (я) - м - їм: тиснути - тисну - потискати, взяти - візьму - стягувати а (я) - н - ним: натискати - жну - пожинати, прим'яти - примну - приминати у - о в: кую - кувати, радую - радувати у - єв: ночую - ночувати, лікарю - лікувати ю - єв : плюю - плювати, горюю - горювати у - о - ы: сухий - сохнути - засихати і - ой бити - бій, запити - запій е - ой: співати - спів

Чергування приголосних г - ж: березі - бережеш, перли -перлина, строгий - суворіше до - год: тку - печеш, борошно. - борошняний, ж - ш: слух - слухати, горох - горошина, сухий - суші г - з - ж: друг - друзі - дружний до - ц - ч: обличчя - обличчя - особисте a - ж: возити - вожу, мазати - мажу, низький - нижче зг - зж (ж): вереск - верещати пекло-ж (ж): борознити-борозжу е - ш: носити - ношу, танцювати - танцю д - ж: ходити - ходжу, молодий - молодше т-ч : хотіти-хочу, клопотати-клопочу ск-ст-щ пускати-пустити-пущу, густий - густіше б - бл: любити - люблю, вагати - коливаю п - пл: купити - куплю, капати - крапля в - ел: тиснути - давлю, ловити - ловля ф - фл: графити - графлю м - мл: зломити - сломлю, дрімати - дрімаю д, т - е: веду - вести, плітку - плести до, г-ч: залучу-залучити, допоможу-допомогти

Словник-довідник лінгвістичних термінів. Вид. 2-ге. - М: Просвітництво. Розенталь Д. Е., Тєлєнкова М. А.. 1976 .

Дивитись що таке "історичні чергування звуків" в інших словниках:

історичні чергування звуків- Морфологічні та непозиційні чергування … Словник лінгвістичних термінів Т.В. Жеребило

Те саме, що історичні чергування звуків… Словник лінгвістичних термінів

Зміна звуків, що займають одне й те саме місце в морфемі в різних випадках її вживання. Граматичні чергування. Історичні чергування. Морфологічні чергування. Непаралельні чергування. Паралельні чергування. Позиційні… Словник лінгвістичних термінів

Зміна звуків в одній морфемі, що не заважає впізнавати її в різних формах та словах. Чергування звуків бувають фонетичні та історичні. Перші пояснюються законами фонетики (імена дзвінких згодних на глухі наприкінці слова та перед глухим); другі… … Літературна енциклопедія

Мова латишів. Поширений головним чином Латвійської РСР. Належить до балтійської групи індоєвропейських мов. На Л. я. кажуть у СРСР близько 1360 тис. осіб (перепис, 1970). Л. я. розпадається на 3 діалекти: … … Велика Радянська Енциклопедія- ДРУЖОЛЮБЛЕННЯ, ДРУЖОЛЮБНИЙ Відомий німецький лінгвіст Фр. Клюге, який багато займався питаннями походження (етимології) та вживання слів, писав: «Наші слова виникають як народні пісні. Ми не знаємо, звідки вони походять. Вони живуть довгою… … Історія слів

Система гол.фонем праслов'янської мови, що згодом стала базою для розвитку фонологічної системи кожної слов'янської мови, склалася на основі індоєвропейської мови. В індоєвр. У системі голосних відрізнялися 5 монофтонгів, які могли бути довгими і короткими. Згодом вони перетворилися на звуки, які вже не мали відмінностей щодо довготи та стислості.

Довгі*i – і, *і – і, *е – Ъ, *о – а, *а – а (звук а довгийдав а)

Короткі * i – ь, *і – ъ, *е – е, *о – о, *а – о.

Т.ч., ці звуки вступили у чергування. Чергування - це закономірна зміна звуків у межах однієї і тієї ж морфеми.

Оскільки кожен голосний міг чергуватись з низкою інших голосних, то в др.р.яз і в СРЯ мають місце цілі ланцюги звуків, що чергуються ( беру – збір – збирати,е//о//і, е сходить до *е кр., і → *і дол., о → *о,*а кр.).

Чергування- Це закономірна зміна звуків у межах однієї і тієї ж морфеми. Оскільки голосний міг чергуватись з ін. голосними, то в ін.

Методика проведення фонетичного аналізу у школі.

Фонетичний аналіз – одне із ефективних видів практичної роботи з р.яз. (5-11 кл.). Використовується: щодо фонетичних тем; при повторенні для поглиблення та розширення знань, удосконалення умінь та навичок. Залежно від навчальних завдань фон-й розбір м/б повним чи вибірковим, письмовим чи усним, класним чи домашнім, навчальним чи контрольним. Включає: 1) аналіз звуків у потоці мови (у словосоч., Запропон.); 2) аналіз якісного та кількісного складу; 3) аналіз способів та умов їх утворення; 4) аналіз участі у освіті слів та його форм; 5) характеристику літер, що їх позначають. Все у межах шкільного фонетичного мінімуму.

Порядок ф-го аналізу: 1) склади, наголос; 2) голосні звуки: ударні та ненаголошені; якими літерами позначені; 3) приголосні звуки: дзвінкі та глухі, тверді та м'які; якими літерами позначені; 4) кількість звуків та літер.

Приклад: російська.

Усний розбір

Вимовляємо слово російська.

1) У цьому слові 2 мови: російська, ударний склад – перший, другий ненаголошений.

2) Голосні звуки: звук [у] - ударний, позначений буквою у, звук [і] - ненаголошений, він вимовляється і чується менш виразно, ніж під наголосом, позначений буквою в.

3) Згідні звуки: [р] - дзвінкий, твердий, позна. буквою р, [С] - довгий, глухий, твердий, позначений поєднанням двох букв з, [К`] – глухий, м'який, позначений буквою до, [j] – дзвінкий, завжди м'який, позначений буквою й.

У слові російська– 6 звуків та 7 літер. Літер більше, ніж звуків, т.к. довгий звук [с] позначений двома літерами з.

Письмовий розбір

р - [р] - приголосний, дзвінкий, твердий, позна. буквою р,

у - [у] – голосний, ударний, позначений буквою у,

сс - [с] – приголосний, довгий, глухий, твердий, позначений поєднанням двох літер з,

до - [к`] – приголосний, глухий, м'який, позначений буквою до,

і - [і] – голосний, ненаголошений, позначений буквою і,

й - [j] – приголосний, дзвінкий, завжди м'який, позначений буквою й.

6 звуків, 7 літер.

Приступаючи до фону, можна познайомити учнів з елементами фонетичного запису слова або фонетичної транскрипції (з позначенням наголосу, м'якості приголосних [`], з передачею найпростіших випадків редукції голосних – вказуємо на те, що голосні м/б ударними і ненаголошеними, асиміляції згодних за ознакою глухості-дзвінкості, тобто вказуємо на оглушення та дзвоніння приголосних).

Рекомендується спочатку робити орфографічну запис слова, потім фонетичну. Спочатку вимовляємо слово, потім записуємо в елементарній тлі транскрипції, ділимо на склади і ставимо наголос, показуємо ненаголошені склади.

Значення роботи над наголосом: дозволяє відпрацьовувати орфоепічні норми (дзвін, але дзвонять); варіативність орфоепічної норми (здалеку і здалеку); сенсорозрізняльна функція наголосу (замок і замок); перетворення граматичних форм (да`л, да`лі, але дала`). Робота над наголосом проводиться як наскрізна тема у фон-му розборі щодо фонетики, словообраз., морфології.

Розподіл слова на склади. Відкриті, зачинені. Чи не вводимо теоретичних відомостей. Правило слогоделения: шумний+сонорний, шумн.+шумний відносяться до одного складу, а сонор.+шумн. - До різних (добрий, бан-ка). Це потрібно освоювати для перенесення. Є ще морфемне перенесення (добрий).

Звуковий склад слова: починаємо з ударного голосного. Зіставляємо ударні та безодні. голосні, привчаємо їх розрізняти, вдосконалюємо навичку постановки наголосу, готуємо основу для розрізнення написань визначених і невизначених вимовою, готуємо до усвідомленого засвоєння орф.правил (корінно, прист., суф.),формуємо норми літ-го вимови.

Приголосні звуки. Звертаємо увагу, що вони служать для розрізнення лексичних значень слів та його форм ( сталь – став, радий – ряд, ставок – прут). Показуємо процеси асиміляції за глух. (оглушення-дзвінчення). Попереджаємо можливі помилки змішування звуків та літер ( плащ[ш`] – літера щ, а звук ш довгий м'який). При підрахунку кіл-ва букв і звуків звертаємо увагу до випадки, коли та сама буква позначає 2 різних звуку і коли 2 однакових звуку позна. різні літери ( дворів [ф]),коли ъ,ьне пізнати. звуку, коли е,ю,япізнати. 1 або 2 звуки. Складніші випадки правопису – під керівництвом вчителя.

Систематично проведений звуковий аналіз сприяє виробленню правильної літературної вимови, що є важливою умовою виразного читання і правильної мовлення школярів.

Білет № 8. Істор-е форм-е лексико-семантичної системи російської мови. Споконвічно російська і запозичена лексика. Старослов'янізми, їх ознаки. Поняття про активний та пасивний словниковий запас. Походження неповноголосних (південнослов'янських) та повноголосних (давньоруських) поєднань голосних.

Словниковий склад СРЯ – результат тривалого розвитку; всі слова СРЯ розрізняються за часом виникнення та походження.

1. СКІДНО РОСІЙСЬКА ЛЕКСИКА .

Це основний пласт лексики СРЯ, понад 90% слів. Це всяке слово, що виникло в російській мові або успадковане ним з давнішої мови-джерела, незалежно від того, з яких етимологічних частин (російських або запозичених) воно складається. Напр., споконвіку російськими вважаються лексеми шосейний, манікюрниця, форсити,а запозиченими: шосе, манікюр, форс.

Виникли в російській мові як слова певного значення та словотвірно-граматичної структури, в іншій мові були б запозичені з російської. Від них слід відмежовувати випадки словотвірного переоформлення запозичених слів, коли запозичене слово обростає російським афіксом, щоб увійти в лексико-граматичну систему російської мови: солідний, семантичнийі т.п. Тут -н- і -ск- не утворюють нових слів від існуючих у російській, а дозволяють лише запровадити іншомовні прикметники у систему російських прикметників (на відміну пара-парний тренер тренерськийі т.п.).

Споконвічно-російська лексика за часом появиділиться на:

1) загальнослов'янські слова, успадковані із загальнослов'янської мови. Використовуються в усіх совр. слов'янських мовах; це ядро сучасного словника. Найбільш багато представлені іменники:

а) найменування частин тіла (борода, бік, обличчя, лоб, грива, коса, лапа та ін.);

б) терміни спорідненості (батько, мати, брат, син, дочка тощо);

в) назва відрізка часу (день, ніч, місяць, рік тощо);

г) корисні копалини (золото, срібло, залізо тощо);

д) явища природи (буря, берег, болото, вода, гора, град, земля тощо);

е) назви рослинного світу (бук, ялина, береза, горох, в'яз тощо);

ж) назви тваринного світу (вовк, ворона, гусак, заєць, змія, бик тощо);

з) знаряддя та предмети праці (відро, веретено, граблі, долото тощо);

і) найменування осіб (гість, гончар, друг, юнак, жнець тощо);

к) абстрактні поняття (віра, воля, вина, гнів, дух, жалість тощо).

Дієслова: лягти, сидіти, клювати, заспівати, вміти, читати, воювати тощо.

Прикметники: позначення духовних якостей людей (мудрий, хитрий, добрий), фізичних якостей (голий, лисий, молодий), властивостей та якостей речей (білий, жовтий, русявий, великий, правий). та ін частини мови. За морфологічною будовою більшість їх - кореневі слова, з непохідною основою.

2) Східнослов'янська лексика. Час появи – 14-15 ст. Надбання мовної спільності предків росіян, білорусів та українців. Його виникнення пов'язане із існуванням діалекту східних слов'ян – давньоруської мови. Як правило, ці слова не зустрічаються в лексиці південних та західних слов'ян, хоч і виникли на базі загальнослов'янської лексики. Включають також запозичення з тюркських, грецької, німецької мов. Пов'язані з розвитком на Русі нових, феодальних суспільних відносин, прогресом культури, науки, мистецтва, глибшим пізнанням дійсності.

3) Власне російська лексика найбільш численна і різноманітна у структурно-стилістичному відношенні та за граматичними властивостями. Це слова, що виникли вже в епоху роздільного існування російської, української та білоруської мов (з 14 ст). Є вже специфічну приналежність російської мови. Щодо словотвірної структури майже всі у своєму виникненні є похідними, за винятком деяких іменників, утворених безафіксним способом (удаль і т.п.). За значенням переважно є формою вираження нових понять. До них можна віднести:

а) майже всі іменники, утворені за допомогою суфіксів -щик-, -овщик-, -льщик, - ятина-, -лка-, -овка-, -тельство-, -тель-, -ша-, -ність-, - ємність-, -щина- та ін;

б) іменники, утворені від дієслів безафіксним способом (розбіг, затискач, присід);

в) складноскорочені іменники (Головка, вуз, зарплата);

г) іменники, утворені додаванням з однією з іншомовних основ (міноносець, слов'янофіл, теплотехнік).

2.Запозичена лексика . Будь-яке слово, що прийшло в російську мову ззовні, навіть якщо за його морфемами нічим не відрізняється від споконвічно російських слів (коли слово береться з якоїсь близькоспорідненої слов'янської мови - ст.-слав., польської та ін.).

1) Іншомовні слова. Слова або прямо запозичені або кальковані. Переважна більшість іншомовних слів характеризується вузькою сферою вживання, закріпленими у книжковій мові (терміни, професіоналізми). У більшості запозичені разом з річчю, явищем, поняттям (парасолька – гол., диск – грецьк., вензель – польськ., бокс – англ., бульвар – фр.), а також замість колишніх російських найменувань (вояж, денді, специфічний) . Інші слова міцно увійшли до російської, стали загальновживаними (квиток, зошит, буряк, журі, скриня, модель). Слід відмежовувати від нього слова споконвічно російські, що виникли з урахуванням запозичених (га - га, ям - ямщик).

2) Старославя низми- запозичення зі ст.-сл. мови. 3 групи ст.-сл.:

1. Ст.-сл. варіанти слів загальнослов'янської мови, які були успадковані і давньоруською мовою, але у східному переголосуванні (брег, власи, влада, народж, ніч тощо);

2. Специфічні новоутворення ст.-сл. мови; їх не було у загальнослов'янській мові. Мають споконвічно російські синоніми, але з іншим коренем, словотворчою структурою (істина – правда).

3. Семантичні ст-сл. Загальнослов'янські слова набули в ст.-слов мові нові значення і з ними увійшли в др.-рус. мова. Споконвічно російські слова загальнослов'янського походження співіснують з семантично відмінними ст.-слов'янізмами (бог - багатий, блуд - заблукати, гріх - огріх, господь - пан). Ст.-сл. відрізняються фонетичними, словотвірними та семантичними прикметами.

Фонетичні прикмети:

1. Майже кожному російському слову з згодою відповідає ст.-сл. з неповністю (берег - брег, ворота - брама, волочити - тягнути).

2. Ст.-сл. є початкові поєднання ра-, ла- на місці російських ро-, ло- на початку слова (або кореня) (човна - човен, рівний - рівний, різниця - нарізно).

3. Ст.-сл. -ш- відповідає російське -ч- (ніч - ніч, піч - піч, освітлення - свічка, повернення - ворочусь).

4. Ст.-сл. -жд- відповідає російському -ж- (народження - народжувати, охолодження - охолоджу).

5. Збереження -і- в основі іменників на -ия, -ие, -ий (Марія, суддя, житіє). У російській - -я, -є, -й.

6. Вимова -е- під наголосом перед тв. согл. (хрещений, небо). У російській мові відбулася 3 лабіалізація (хресна, небо).

7. Ст.-сл. е- на початку слова відповідає російському про-(єдиний - один, єсень - осінь, якщо - ожели). Словотвірніприкмети:

1. Суфікси -ен-, -ennj- (вбивство, одкровення), -ств- (зрада), -зн- (кара, життя), -ин- (гординя, святиня), -тв- (молитва, битва), -щ-, -нн-, -есн- (прийдешній, смердючий, благословенний, безтілесний).

2. Префікси з-, низ-, воз- (скидати, виходити, піднестися).

Морфеми в різних положеннях можуть мати різні варіанти звучання, наприклад: /але ш/ - /но жик/, /г ара/- /г о́ри/, /штука/ - /штучка/.Варіанти морфем, що частково відрізняються фонемним складом, називаються аломорфами (але ш- і але ж- , гар- і г прор-, шту до- і шту год- ). При порівнянні фонемного складу аломорф виявляється факт чергування. Чергуванням фонем називається фонемна відмінність аломорфів однієї і тієї ж морфеми. (Це визначення перегукується з формулюванні Л. У. Щерби.) Замість терміна " чергування " використовується і відповідний латинський термін " альтернатива " . Фонеми, що чергуються в одній і тій же морфемі, називаються альтернативами (наприклад, /ш/і /ж/в але ж і але жіч). Подібно до того, як фонема існує у своїх алофонах, морфема існує у своїх аломорфах (або, за іншою термінологією, морфах) З тим, однак, відмінністю, що аломорфи будь-якої морфеми нечисленні.

Чергування фонем зовні можна порівняти з утворенням обов'язкових алофонів однієї і тієї ж фонеми, проте ці явища мають ряд відмінностей. По-перше, чергування – це завжди чергування різнихфонем; фонемна тотожність тут принципово виключається. При утворенні алофонів фонемна тотожністьобов'язково. По-друге, чергування фонем обумовлено співіснуванням аломорфів однієї і тієї ж морфеми; тому чергування має місце при обов'язковому морфемну тотожність.Так, чергування /ж//ш/ відбувається в однокорінних словах ( /но жик/ - /але ш/ ). Але ті ж фонеми у складі різних морфем (наприклад, /жар/ - /шар/) ставленням чергування не пов'язані. Освіта алофонів /т/наприклад, може спостерігатися в аломорфах однієї морфеми (наприклад, приставки від-: відтепер- фаукальне [ т]; відкласти - [т] з бічним вибухом; повечеряти- лабіалізоване [ т]), однак ті ж алофони з'являються і в різних морфемах: каламутний, котли, хмара.Отже, умова морфемного тотожності освіти алофонів принципового значення немає. По-третє, різницю між чергуванням і утворенням обов'язкових алофонів у тому, що утворення кожного алофона суворо визначено конкретними умовами, фонетичним контекстом, оскільки алофони однієї фонеми пов'язані відносинами додаткової дистрибуції. При чергуванні лише альтернант, який представлений фонемой лише у сильну позицію (для приголосних) чи лише ударної (по суті, теж сильної) для голосних, перебувають у пов'язаному положенні. Так, дзвінкий [ж] не може стояти в кінці слова і чергується з [ ш] (/на жа/- /але ш/ ), ударний голосний [ про] не може стояти в ненаголошеному складі і тому чергується з [ а] (/від/ - /в ази́/), в той час як [ ш] може бути і в сильній позиції ( /шрозум/), і в слабкій ( /але ш/ ). Також і [ а] може бути під наголосом ( /м ал/) і в ненаголошеному становищі ( /м ала́/).

Вважатимемо фонему, що з'являється в сильній позиції, "лівим" альтернативою і поміщатимемо її зліва від значка чергування; фонему в слабкій позиції - "правим" альтернативою і ставити її праворуч від піктограми чергування: /кру га/ - /кру до/ (/г//к/). Це по суті означає своєрідну "спрямованість" чергувань - від сильної позиції до слабкої.

Позиційні та історичні чергування

Все, що досі було сказано про чергування, стосується чергувань лише одного типу. позиційних.У російській є інший тип чергувань - історичний.Між цими двома типами є низка відмінностей.

1. У позиційнічергування вступають альтернанти, які перебувають у сильній та слабкій позиції.В разі історичнихчергувань до альтернатив незастосовне поняття позицій.Наприклад, у чергуванні /т"//год/ (жартуй ть - шу году) Альтернанти не пов'язані корелятивними відносинами; у чергуванні /б"//бл"/ (лю бити - лю блю) чергується нерівне число фонем; в разі розломить - розламуєчергуються ударні /про/і /а/.Вибір лівого і правого альтернативи історичного чергування диктується міркуваннями етимологічної первинності, а чи не логікою фонетичних відносин.
2. Позиційнічергування обумовлені закономірностями поєднання фонем і взагалі закономірностями позиційного(в широкому сенсі) розподілу фонем.Так, дзвінкі галасливі не можуть стояти наприкінці слова та перед глухими; /про/практично не зустрічається в ненаголошених складах, а /е/після м'яких приголосних у ненаголошених складах у більшості випадків чергується з /і/.Обмеження для одних фонем виступати у якихось положеннях зумовлюють їх позиційні чергування у випадках з іншими фонемами.

Для альтернантів історичнихчергувань сильних і слабких позицій немає, вони обумовлюються переважно морфологічнимипричинами. Поява історичних чергувань знаходить пояснення у фактах історії мови. Так, чергування /про/з фонемним нулем ( /сон/ - /сну/) викликається історією редукованих - їх випаданням у слабких позиціях та проясненням у сильних. Крім того, якщо при позиційних чергуваннях альтернанти завжди одно-фонемні, то при історичних чергуваннях одним або навіть обома альтернантами можуть бути поєднання фонем, наприклад: /м"//мл"/ (/кор м"іт"/ - /кар мл"у/). Усі чергування у своїй виникненні є позиційними, обумовленими фонетичними законами стану мови тієї чи іншої періоду. Однак пізніше причини, що викликали чергування, втратилися, а результати чергування як співвідношення фонем збереглися вже як історичні чергування.

3. Чергування мають місце в межах основної морфологічної одиниці – морфеми; цим вони виявляються пов'язані з морфологією, виконуючи певні морфологічні функції. Морфологічна роль позиційнихчергувань зовні незначна через те, що у них відбиваються вимовні норми мови. Так, найуніверсальніший їхній прояв полягає в позначенні нульового закінчення в системі іменного відмінювання: дзвінкі галасливі чергуються з глухими в кінці слова: дуби - дуб/ду бы́ - ду́ п/ , корова - корів / каро ва - каро ф/. Щодо приставок, то в них позиційні чергування жодної морфологічної функції не виконують: змити - збити /з//з/.Морфологічна роль історичнихчергувань у сфері словотвору та формоутворення набагато різноманітніше і в імен, і в дієслів. Так, при утворенні прикметників перед суфіксом -н(з -ьн) задньомовні /к, г, х/чергуються відповідно до /год, ж, ш/: рука - ручний, книга - книжковий, потіха - потішний;те ж чергування відбувається в іменниках перед суфіксом -ок: п'ята до - п'ята годок, бере га - бере жок, співу х - співу шок;найрізноманітніші чергування відбуваються під час утворення форм дієслів: кор мити - кор млю, схва тити - схва году, су дити - су жу, р ыть - р прою, сн ять - сн їму, л ечи - л ягу - л ег, п іть - п ей - п ойлота ін. Морфологічна роль історичних чергувань не заступається письмовою формою мови. Звідси четверта різниця двох типів чергувань.
4. Позиційнічергування, зазвичай, не знаходять відображення на листі з морфологічного принципу російської орфографії. Цим їхня морфологічна роль істотно затемнюється. Морфологічне опис російської традиційно ґрунтується на його письмовій формі; тому при зіставленні форм типу в будинку - у будинкахграматики не вбачають представлених там чергувань /про//а/ (в д проме - в д промах) та /м//м"/ (в до мах - в до ме). Що стосується історичних чергувань, то, як уже говорилося, вони завжди позначаються на листі.

У деяких випадках позиційні та історичні чергування можуть поєднуватися. Так, у /б"ір"і жок/ - /б"ір"і шка́/ (бережок - бережка) є позиційне чергування /ж//ш/;в /б"ір"і га/ - /б"ір"і жок/ (береги - бережок) - історичне чергування /г//ж/;в /б"ір"і га/ - /б"ір"і шка́/чергування /г//ш/є похідним від перших двох і в результаті не підходить під поняття ні позиційного, ні історичного. Слід зазначити також, що те саме співвідношення фонем залежно від умов може виступати як позиційне чергування ( /пл"і та/ - /пл"і т"е/ - /т//т"/) і як історичне ( /рас ту/ - /рас" т"ош/ - /т//т"/): чергуються фонеми обидві знаходяться в сильній позиції по твердості-м'якості перед голосними непереднього ряду.

За всіх своїх відмінностях позиційні та історичні чергування є різновидами одного явища - чергування фонем, обумовленого співіснуванням аломорфів, у яких реалізуються морфеми. Обидва типи підводяться під визначення чергування, наведеного в § 1. Однак, оскільки історичні чергування не обумовлені фонетичним ладом сучасної російської, надалі будуть описані лише найважливіші випадки позиційних чергувань.

Фази звучання голосного та приголосного. Коартикуляція у потоці мови. Навести приклади.

Для освіти кожного звуку промови необхідний комплекс робіт органів мови у певній послідовності, тобто потрібна цілком певна артикуляція. Артикуляцією називається робота органів мови, необхідна виголошення звуків.
Артикуляція звуку мови складається з набору рухів та станів органів мови – артикуляційного комплексу; тому артикуляційна характеристика звуку мови виявляється багатовимірною, охоплюючи від 3 до 12 різних ознак.

Артикуляторно звук мовлення може бути представлений як послідовність трьох фаз, тобто. станів мовного тракту:

Екскурсія (приступ) - перехід артикулюючих органів у стан, необхідний виробництва даного звуку;

Витримка - знаходження органів у цьому положенні,

Рекурсія (відступ) – перехід до артикуляції наступного звуку чи перехід до нейтрального становища.

Реально в мовному ланцюгу всі три фази представлені рідко, оскільки екскурсія одного звуку часто є рекурсією попереднього, а рекурсія - екскурсією за ним. Фонетичні сегменти можуть накладатися один на один. Таке явище – коартикуляція. Наприклад глухий щілинний (s) перед лабіалізованою голосною вимовляється з округленими губами.

Сильні та слабкі позиції фонем у потоці мови.

Потік мови – безперервна робота мовного апарату, що породжується безперервне звучання. З лінгвістичної погляду потік промови – процес освіти обов'язкових алофонов фонем.
Сильні позиції фонем за дзвінкістю-глухістю:
1. Перед голосним усередині слова

2. Перед сонантом усередині слова
3. Перед /v/, /v'/ всередині слова
Слабкі позиції щодо дзвінкості-глухості:
1. Перед шумним (всередині слова та на стику слів)
2. Кінець слова перед паузою, голосним, сонантом або /v/, /v'/
Сильні позиції щодо твердості-м'якості:
1. Кінець слова
2. Перед голосними /a/, /o/, /u/, /e/ (позиція приголосного перед /е/ визнається сильною лише прихильниками щербовського підходу до фонеми).
3.Перед твердим приголосним
4.Перед м'яким негомоорганним передньомовним приголосним
Слабкі позиції щодо твердості-м'якості:
1. Перед /i/ всередині слова
2. Перед /и/ всередині слова
3. Перед м'яким гомоорганним передньомовним приголосним

Концепція чергування. Відмінності історичних та позиційних чергувань.

Морфеми в різних положеннях можуть мати різні варіанти звучання, наприклад:<штука>-<штучка>.

Варіанти морфем, які частково відрізняються своїм фонемним складом, називаються аломорфами.Так аломорфами є штук-і штуч-.При порівнянні фонемного складу аломорф виявляється факт чергування фонем.

NB!: чергувань немає у москвичів.

Чергування– фонемна відмінність аломорфів однієї морфеми.

Два типи чергувань:

1) історичні

2) позиційні (живі, фонетичні)

I.причина виникнення

Історичні чергування виникають через історію мови (нез'ясовні з синхронічної точки зору), а позиційні виникають через дію фонетичних законів.

NB! : у момент свого виникнення будь-яке чергування позиційно

ІІ. на листі

Історичні чергування відбиваються на листі (творчість – тварюка), а позиційні немає через морфологічний принцип орфографії.

Крім i//и *грати-зіграти

ІІІ. позиція альтернантів

Історичне: все у сильній позиції; ліворуч – альтернатива історично первинна.

Позиційні: альтернативи перебувають у різних за силою позиціях; на першому місці – альтернатива сильної позиції.

IV. вимова

Для історичних чергувань функція відображення вимови вторинна, там важлива граматична функція; а позиційних чергувань вимова первинне, але тут теж є морфологічна (граматична) функція.

V. знаходження

Історичні чергування перебувають здебільшого у системі дієслів *бігу-біжиш; позиційні чергування – у системі іменного словозміни *рука-руці.

40. Позиційні та історичні чергування голосних.
Чергування – фонемна відмінність алофонів однієї фонеми.
Типи чергування:
-Історичне.
-Позиційне (у москвичів його немає!) Позиційні чергування дуже нечисленні і суворо регулярні, оскільки обчислимо число фонетичних законів.

Історичні чергування виникають через історію мови, але на момент виникнення вони також є позиційними.

Усі чергування голосних:

Акання: o//a (вода-води)

Ікання: e//i (ліси-ліси); a//i (година – годинник); o//i (несу-несу)

Ікання: e / / (цех-цеху); o//и (дружини – дружина)

Комбінації: i//и (грати-зіграти)

напр. тварюка-творити, зарянка-зірка, горіти-огарок.

Позиційні та історичні чергування приголосних

Усі чергування приголосних:

1) Позиція дзвінкість – глухість:

Зв//гл *сказати-казка

Гл//зв *просити-прохання